Історична довідка с.Кураш
Cело Кураш засноване в 1055 році. Є припущення, що назва села пішла від французького слова Кураж, Куразь. Село знаходиться на лівому березі річки Горинь південніше Дубровиці і бере свої витоки з сивої давнини. На думку польських істориків другої половини 19 століття це поселення на порозі нашої історії було столицею дулібів. Підставою для цього стало прадавнє городище у вигляді чотирикутника в лісі поруч села Кураш. Городище обнесене трьома земляними валами висотою до 6 метрів. Між валами був глибокий рів заповнений водою. Це оборонне городище не належало до доби Княжої Русі-України, а ще до початку об’єднання племен.
Під час археологічних досліджень було знайдено ряд прадавньої кераміки, кам’яні знаряддя праці, предмети християнського призначення – хрести, іконки на камені і металі дають підставу стверджувати не лише про наявність людського життя в цій місцевості в доісторичну добу, а й початку християнської віри на Поліссі.
Історична довідка с.Соломіївка
Село Соломіївка виникло за часів перебування цієї території, де розміщено село в складі Речі Посполитої. Відомо, що село спочатку називалось Забара. Так воно називалось від моменту заснування до 40-их років 19 століття. Сучасна ж назва села походить від імені пані Соломені, яка заснувала неподалік села власний маєток. Село Соломіївка розташоване на лівому березі річки Горинь по трасі Рівне-Столін за 11 кілометрів від районного центру.
У 1795 році село відійшло до Російської імперії. Соломіївка почала називатись сучасною назвою. В роки першої Світової війни на території села відбувалися незначні бої, з села на війну пішло багато чоловіків. Міжвоєнний період був сприятливий для розвитку села. В 1921-1939 роках село було під владою Польщі. Воно ввійшло до складу Сарненського повіту Польського воєводства. Тут існувало вже кілька заможних господарств. Місцеве населення йшло на службу до польських маєтків отримували платню і мали змогу завести власні господарства. В минулому село мало важливе транспортне значення.
Історія бібліотеки
Протягом 1948 р. для жителів села відкрила свої двері Соломіївська сільська бібліотека, яка розгорнула діяльність з хати-читальні, яка на той час так і називались культурним вогнищем. Свою діяльність бібліотекар спрямовувала на допомогу ліквідації безграмотності населення. Були налагоджені тісні контакти зі школами, колгоспом. Для читачів проводились голосні читання, політінформації,читацькі конференції, читались огляди літератури, колективні обговорення творів.
На початку діяльності фонд бібліотеки нараховував до тисячі примірників. Сформувати його було непросто, а потрібних книг, крім літератури суспільно-політичної тематики, на жаль, не було.
Бібліотека намагалась стати цікавою для громади села. Бібліотекар організовувала розважальні культурно-масові заходи, конкурси, створювала сприятливу атмосферу для проведення змістовного дозвілля.
Історія виникнення та легенди краю
У нас кожне місто, село чи хутір – це великий параграф української історії, можливий осередок туризму, відпочинку й оздоровлення душі й тіла. Про рідні пейзажі й колишнє місце відпочинку знатних осіб, історію маленького населеного пункту і розкажу. І роблю це з корисними цілями, аби навчилися цінувати те, що маємо… Тож за лісовою стіною з одного боку і річковою стрічкою з іншого ховається село аристократичного походження. Його краєвидами захоплюються ще з часів давніх племен. І до сьогодні воно не втратило своєї чарівності. Якось жителі села Кураш Дубровицького району помітили, що на березі річки Горинь, яка своїми водами омиває населений пункт, з’явилися незнайомці. Потім з’ясувалося, що ті люди приїхали з Німеччини. Іноземці подорожували Європою, і життя занесло їх на поліські простори. Планували побути в мальовничому куточку день-другий, а затрималися на декілька тижнів. Мешканцям зізналися, що гарнішого місця за це маленьке, забуте Богом село ніколи не бачили.
Творчі особистості краю
В Кураші 11 жовтня 1948 року в селянській родині народилася Свищевська Надія Михайлівна – поетеса, в її доробку збірки поезій: «Запитай у берези»(2002), «Конвалії у серці»(2003), «Квіти диво силу» (2005), «Торкнутись таїни» (2007), «За тебе, рідна Україно». Закінчивши 9 класів у рідному селі, навчалсь у Рафалівській школі - інтернаті. Вищу освіту здобула у Київському державному університеті ім. Т.Г. Щевченка. За фахом - вчитель української мови і літератури.
Працювала у Трипутнівській школі Дубровицького району, директором Курашської школи. Проживає у м.Сарни, навчає української мови і літератури у Сарненському колегіумі.. Керівник літературної студії "Джерельце". З 1998 року її вірші друкуються у районних та обласних періодичних виданнях. «Вона давно залюблена в українське барвінкове слово, в людей рідного краю, без яких не уявляє свого життя. Любить дітвору, яку навчає поважати словесність, вчить не зраджувати її, а навпаки, примножувати її і відроджувати.